Географія і віртуальний простір в епопеї Дж. Р. Р. Толкієна «Володар перснів» в рамках концепцій топонімії

Надточій Н.О., к.пед.н., Чаусовська М.Г., магістрант

Запорізький національний університет

Географія і віртуальний простір в епопеї Дж. Р. Р. Толкієна «Володар перснів» має ряд особливостей, зокрема, вона представлена як карта-шлях та карта-огляд.

Карта-шлях – послідовне уявлення пересування в просторі, де вихідним є сама людина, що рухається; для цієї карти характерна поступовість простеження просторових відносин. Описуючи Середзем'я, Толкієн використовує карту-шлях, послідовно проектуючи топоніми: The ancient East-West Road ran through the Shire to its end at the Grey Heavens and dwarves had always used it on their way to the mines in the Blue Mountains [1].

Карта-огляд – одночасне єдине уявлення системи різних просторово розміщених і співвіднесених предметних компонентів, що утворюють координовану просторову єдність; така карта характеризується одночасністю уявного охоплення предмета [2] і тягнеться одночасно з півночі на південь і з заходу на схід: And in those days also they forgot whatever languages they had used before, and spoke ever, after the Common Speech, the Westron as it was named, that was current through all the lands of the kings from Amor to Condor, and about all (he coasts of the Sea from Belfalast to Lune [1].

Ряд дослідників [3,4] відзначають, що уявлення першого типу (карта-шлях) розвиваються раніше, ніж подання, що складають зміст другого типу (карта-огляд). В епопеї Дж. Р. Р. Толкієна «Володар перснів» відбувається накладання двох типів просторових бачень, причому такі способи сприйняття простору знаходимо не тільки у різних героїв (Хранителі Кільця після рішення Світлої Ради відправляються в Мордор, щоб викинути Кільце Всевладдя в Вогняну гору. Перед нами карта-шлях, згідно з якою герої послідовно пересуваються по Средіземио, прагнучи до своєї мети. Владика Чорного Замку Саурон за допомогою Всевидючого Ока може подумки потрапляти в самі затишні куточки Середзем'я в мінімально короткі тимчасові проміжки – це карта-огляд), але і на прикладі головного героя. Фродо Торбинса, Зберігач Кільця, сприймає просторову реальність через карту-шлях, здійснюючи подорож з Хоббітанії в Мордор і назад, у своїх же сновидіннях, маленький хоббіт пізнає навколишній його простір за допомогою карти-огляду віртуально, передбачаючи майбутні труднощі заздалегідь.

Концепція віртуального простору епопеї Дж. Р. Р. Толкієна «Володар перснів» унікальна тим, що ідея початку просторових уявлень збігається з ідеєю межі (в якості початку і межі виступає будинок Фродо і Більбо Торбинса). Усередині поля простору можна виділити ряд структур:

• типи простору (віртуальне і реальне);
• організація простору-опозиції: центр – переферія, «свій» – чужий» простір;
• позиції об'єктів, їх просторова співвіднесеність (близько далеко, праворуч-ліворуч і т.ін.);
• сприйняття простору: вид, аспект, точка зору, відстані, поверхні і т.ін.

При дослідженні віртуального простору ми звертаємо увагу на те, що Дж. Р. Р. Толкієн створює світ особливих смислів, що вступає в зв'язки і відносини з іншими світами, тобто предметом нашого дослідження стає не тільки вивчення просторових координат та особливостей їх організації, але і перехід просторових номінацій в інші сфери життя (культуру та історію, їх взаємодія і взаємозумовленість).

Висновки.

1. Згідно концепцій топонімії, при дослідженні географічних назв можливо відновити риси історичного минулого населення території, яка вивчається, визначити межі розселення, виявити місця поширення мов, з'ясувати географію народної культури, економічного центрів, торгових шляхів, імен, прізвиськ колишніх землевласників.
2. Унікальність концепції віртуального простору епопеї Дж.Р.Р. Толкієна «Володар перснів» полягає в тому, що ідея початку просторових уявлень збігається з ідеєю межі (в якості початку і межі виступає будинок Фродо і Більбо Торбинса).

Література.

1. Tolkien J.R.R. The Lord of the Rings. The Fellowship of the Ring. Book II.-М: Рольф, 2003. –– 256 с.
2. Степанов Ю. С. В трехмерном пространстве языка (Семиотические проблемы лингвистики, философии, искусства.— М. : Наука, – 239 с.
3. Верещагин  Е.   М.    Топонимическое    лингвострановедение     II Всесоюз. науч.-практ. конф. «Исторические названия - памятники культуры». – 1991. – Вып. 1. – С. 44-45.
4. Герд А. С. Введение в этнолингвистику: Учебное пособие. –СПб. : Языковой центр  СПбГУ, 1995. – 91 с.