Венеди і Аси (Міфоісторія Євразії)

Актуальные публикации по вопросам развития религий.

NEW РЕЛИГИОВЕДЕНИЕ


РЕЛИГИОВЕДЕНИЕ: новые материалы (2024)

Меню для авторов

РЕЛИГИОВЕДЕНИЕ: экспорт материалов
Скачать бесплатно! Научная работа на тему Венеди і Аси (Міфоісторія Євразії) . Аудитория: ученые, педагоги, деятели науки, работники образования, студенты (18-50). Minsk, Belarus. Research paper. Agreement.

Полезные ссылки

BIBLIOTEKA.BY Беларусь - аэрофотосъемка HIT.BY! Звёздная жизнь


Автор(ы):
Публикатор:

Опубликовано в библиотеке: 2007-10-31


Слов'янське плем'я в'ятичів у хазарських та арабських джерелах засвідчене як "вантіт". Дослідник В. щербаков пише: "... у ХІ столітті ... відбулися походи Володимира Мономаха ... на Ходоту, володаря землі Вантіт, і на сина його. Головним містом "вантіт" - ванів був тоді Хордаб (Корьдно у руських джерелах, можливо, Корьден [пор.: Гордієни - місто Ванського царства, у якому цар Руса І встановив пам'ятну стелу на честь перемог над Ассирією, - О.Г.]). Держава Вантіт була приєднана до Русі. Вона розташовувалася у ті часи на берегах Оки і у верхів'ях Дону ... ванів потіснили на північ в епоху великого переселення народів... Адже власне в'ятичі "сиділи" на Оці і верхньому Доні ... Вани - це "вентичі", венети, венеди і, зрештою, в'ятичі - так це ім'я змінювалося за віки" (1).

З вищесказаного дослідник зробив досить дивний висновок, що "... Київська Русь виникла із союзу ванів - венедів із русами - вихідцями з Фракії"(2), адже ванів - венедів - в'ятичів приєднав лише Володимир Мономах! Жодних доказів своєї версії "творення" Русі у такий спосіб В. Щербаков не наводить.

Як на нас, то етнонім "венеди" (вани) спершу, як свідчать римські автори, був загальним самовизначенням праслов'ян, який зберегло одне із слов'янських племен - в'ятичі.

Ще протослов'яни сформувалися на території Донецького кряжу (що звався у ті часи Венендерськими горами) внаслідок злиття праіндоарійських племен (у різних індоєвропейських традиціях вони виступають під іменем асів у германців, асурів у індоаріїв, ахурів у іранців) з не-індоєвропейцями - ванами, які "... ще раніше епохи асів ... заснували Ванське царство (Урарту)... Обряд русалій мов би матеріалізує стару віру чародіїв - ванів. Дівчина, наряджена птахою, виконує магічний танець. Зображення птахи -дівчини залишилися на багатьох виробах з країни Вантіт. Відоме воно й на заході від цієї землі, наприклад, на території сучасної Польщі. Це природньо: ... частина ванів пішла власне і тому напрямку, разом з асами"(3), і лише пізніше нащадки цих ванів повернулися "від ляхів"(тобто із заходу) на схід під іменем в'ятичів та радимичів, переселилися на Оку , де сусідили із тими асами (asr; асурами), що залишилися на батьківщині та не пішли на захід, а саме - з сіверянами (савірами; у етнонімі відбулася метатеза: asr / asura > saur).

Згадка про ванів - протослов'ян засвідчена у Птолемея (ІІ ст.) як про "ставан": "... Ставани - двокореневе ім'я. Ста.Вани..." (4). Начебто, "ста" - це "стьа", "стья" - "стадо", тобто "стадо (челядь) вана", як от у шумерів ануннаки - "сім'я князя - ена". Як відомо, у багатьох цивілізаціях прямі нащадки, щоб не ослабляти гени свого родоначальника, практикували шлюби між родичами. Власне це ми зустрічаємо у описі звичаїв ванів, що їм закидали як гріх боги - аси. Про це розповідає "Хеймскрінгла" Сноррі Стурлусона. І на новій вітчизні ванів, на Оці та Верхньому Дону, приблизно тисячу років після переселення асів, дослідники визначають факт ендогамії" (5). Таціт у "Германії" (46) писав, що певкіни (плем'я германців - бастарнів) та венети, які "перейняли звичаї" від перших, через шлюби між родичами "обезобразились наподобие сарматов". Венети , до того ж, "... займаючись грабунком, сходили всі ліси і гори між певкінами (на Істрі - Дунаї, - О.Г.) та феннами (тубільцями Прибалтики, - О.Г.)".

А як ще могли описувати автори з Риму своїх ворогів, з якими й воювати не слід, на яких варто лише "полювати", щоб добувати нових рабів?

Згідно з індоєвропейською традицією, вани - це група богів, які ворогують з іншою групою богів - асами (в інтерпретації нацистського окультиста К.М. Віллігута - Вейстхора, це класи богів : Asen - "повітря" і Wanen - "води"). Асів очолює Одін. Після тривалої ворожнечі, у якій жодна група не могла взяти верх, вони уклали перемир'я та обмінялися заручниками, тобто уклали договір (сканд. vinr, дв.-верх.-нім. wini, швед. van "друг", ірланд. fine "велика сім'я", anfine "ворог", дв.-сканд. o­vinr "недруг", латин. uin-dex "поручитель відповідача, котрий замінює його перед судом та оголошує себе готовим взяти на себе наслідки процесу", а також санскр. mitra "друг", авест. mi?ra "договір" тощо). Отже, вани Ньйорд та Фрейр стали асами, а аси Хьйонір та Мімір - ванами.

Вважаєтья , що в цьому міфі відобразилася боротьба прийшлих індогерманських племен із носіями мегалітичної землеробської культури Східної Європи. Той факт , що у "Сазі про Інглінгів" говориться , що аси жили на схід від Дону (Танаквісля або Ванаквисля), а їхні головні суперники, вани - біля устя тієї ж ріки, наштовхує нас на припущення, що термін "вани" є ознакою спадкоємництва від ewan > "енів" - князів шумерів, святилище яких - "Камяна Могила" - існувало у Приазовських степах України (за А. Кіфішиним та Ю. Шиловим). Крім того, якщо аналоги асів (asr) відомі в інших індоєвропейців (асури, ахури), то вани засвідчені тільки у германців, а ворогами асурів (ахурів) виступають деви (даеви).Але перш за все "вани", "венеди" - це означення епічних героїв, витязів, що протистоять не тільки хтонічним істотам, але частково своїм мізерним нащадкам (як от нарти, гаути або сини Калеви). Аналогічно до того як під іменем "... "готи" у германо - скандінавському епосі розуміють не лише історичних готів, а певне геройське епічне плем'я, а епітет "готський" майже синонімічний "геройському" (як і "нартський"). У таких розвинених епосах, як германський, грецький, індійський, готи і бургунди, ахейці та троянці, пандави і каурави, що вже зникли як самостійні племена і тільки увійшли в якості одного з компонентів у "етнос" носіїв епосу, - це перш за все героїчні племена давнього героїчного віку, певний героїчний зразок для майбутніх поколінь... В цьому зв'язку суттєво, що у образах героїв найбільш архаїчних епічних поем і переказів чітко виявляються реліктові риси першопредка або культурного героя"(6).

"...Та й саме слово "аси" , - пише В. Щербаков, - звучало ще так: "анси", "аньси" ... деякі давньогерманські імена включають у свою основу корінь "анс" - на честь асів, або, точніше, ансів. Наприклад ім'я Ансельм... Але якщо в найдревнішому мовному пласті залишилося слово "анси", то чи не можна знайти міфічну країну асів, користуючись цією обставиною як ключем?.. У давнину була країна Аньсі. Так вона називалася у китайських джерелах. Інша її назва - Парфія. Це найкрупніша держава, суперник Риму на сході. Деякі дослідники вважають, що китайська назва походить від імені засновника династії Арсака ... (Аршакидів) ... Але сам Арсак, виявляється, проголосив себе царем у місті Асаак ... власне місто Асаак з його основою "Ас" дало ім'я Аньсі з тією ж основою "Ас", "Анс" ... Вічний вогонь у місті Асааці згадується Ісидором Харакським ... Саме місто розташовувалося в області Астауена, що містить ту ж основу "Ас". По сусідству розташована інша область Парфії (її древнє ядро) - Парфієна з гробницями царів (обожнених предків). Місто , де знаходилися гробниці, так само назване. Це Парфавніса або Нісая ... Нісая - грецька назва... Стара Ніса і Нова Ніса - ці назви дожили до сьогодні. Городища розташовані під Ашхабадом. Саме слово "Ашхабад", або "Асхабад", означає "місто любові". Як виникла ця назва? Невідомо. Я допускаю, що корінь той же: "Ас". Пізніші зайшлі тюрки лише переосмислили його. Можливо, що "місто любові" за змістом відповідає призначенню гробниць і храмів Ніси і сусіднього Асаака: пошанування обожнених предків (любов до них), тобто поклоніння богам. І у еддичному циклі аси - і боги, і предки одночасно" (7).

Цікаво також, що в Нісі, розташованій десь за Персією, і котру археологи досі не можуть ідентифікувати, грецька міфологія вбачала місце народження бога Діоніса. Також в Ірані існувала східна область Сагартія (Asagarta), що входила до складу Дрангіани (Сакастану; теперішній Сеістан)(8), а частина послідовників іранської релігії у Східному Туркестані тібетцями визначалася як "аші".

Слово "аси" нами співставляється з іранським (чи мідійським) asa "камінь" (авест. as?nga) і може знаходити підтвердження в легенді про те, що родоначальник германських асів Бурі народився із соляного каменю, який облизала корова Аудумла.

Якщо допустити походження теоніму "вани" від шумерського *ewen > en "князь, володар" (пор.: шумер. "ануннаки" - "сімя князя", група божеств - покровителів , заступників та посередників між землею та небом, а з аккадського часу - боги землі та підземного світу, в той час як "ігіги" - "космічні боги"), то, можливо, "аси" < "анси" слід виводити з шумерського "анзуд" (аккад. "анзу" - "буря - вітер"), назви величезного божественного птаха - левоголового орла, якого прогнав Гільгамеш із гнізда на дереві богині Інанни - Іштар "халуппу". Анзуд заволодів інсигніями бога неба ЕнЛіля та таблицями долі - "ме" (пор.: ас Одін прибив себе списом до світового дерева Іггдрасиль і через цей шлях ініціації отримує знання священних рун).

Спокусливо ототожнити самого Одіна з месопотамським Етаною, легендарним правителем міста Кіш (ХХІ ст. до хр.е.), "пастирем, який піднімався на небо та облаштовував усі країни" (у Елліана, автора 3 ст. хр.е., політ на орлі на небо приписується самому Гільгамешу). За одною з версій, Етана - перший цар на землі, рятує мудрого орла (Анзуда ?) від помсти змії (пор. з українським Котигорошком, що рятує грифа, та афроєвразійським міфологічним мотивом "Розорювач гнізд") , за що той допомагає героєві здобути з неба "траву народження", бо дружина Етани не може розродитися. Як наслідок, народжується син Етани - герой Баліх або Паліх. Як не співставити сина Етани Баліха з улюбленим сином германського Одіна Бальдром!.. Він - муж Нанни і стає богом "померлим", залишається у потойбіччі - "хелі" (пор. : шумерська богиня - тлумачка снів Нанше, а її муж - перевізник у царстві мертвих Ур-Шанабі, який є "підземною" іпостасю Баліха).

Цілком можливо, що предки індогерманських племен праарійської спільності контактували з шумерами і, крім того, кочували від Дону до іранського Загросу та Месопотамії (шумерам вони були відомі як таємничі "дракони (з-за) гір") , залишаючи свої гени та свої "відколи" на всіх цих теренах, а взамін беручи як набутки цих цивілізацій, так і збагачуючи чужими елементами власну міфологію, що, зрештою, значно відмежувало прагерманців у духовному плані від решти праарійської спільноти.

Спроба германців подати свою "своєрідність" за істинну "аріонордичність" закінчилася людиноненевисницьким нацизмом та певною дескридитацією аріософської тематики.

1. Щербаков В.И. Как был открыт город богов // Книга тайн / Предисл., выбор и обзорные ст. В. Щербакова. - М.: Общ-во по изучению тайн и загадок Земли, 1991. - С.56 - 57.
2. Щербаков В.И. Как был открыт город богов // Книга тайн / Предисл., выбор и обзорные ст. В. Щербакова. - М.: Общ-во по изучению тайн и загадок Земли, 1991. - С.57.
3. Щербаков В.И. Как был открыт город богов // Книга тайн / Предисл., выбор и обзорные ст. В. Щербакова. - М.: Общ-во по изучению тайн и загадок Земли, 1991. - С. 57.
4. Щербаков В.И. Асгард и ваны // Дорогами тысячелетий: Книга третья: Сб.ист.ст. и очерков / Под общ.ред. А.Ф. Смирнова. - М.: Мол.гвардия, 1989. - С.108.
5. Щербаков В.И. Асгард и ваны // Дорогами тысячелетий: Книга третья: Сб.ист.ст. и очерков / Под общ.ред. А.Ф. Смирнова. - М.: Мол.гвардия, 1989. - С.104 - 105.
6. Мелетинский Е.М. Поэтика мифа / 2-е изд., стереотип. - М.: ИФ "Восточная литература" РАН; Школа "Языки русской культуры", 1995. - С.271 - 272.
7. Щербаков В.И. Асгард и ваны // Дорогами тысячелетий: Книга третья: Сб.ист.ст. и очерков / Под общ.ред. А.Ф. Смирнова. - М.: Мол.гвардия, 1989. - С.84 - 86.
8. Дьяконов И.М. История Мидии: От древнейших времен до конца IУ века до н.э. - М. - Л.: Изд-во АН СССР, 1956. - С. 345; Грантовский Э.А. Сагаратии и ХІУ округ государства Ахеменидов по списку Геродота (ІІІ, 93) // Краткие сообщения Института народов Азии. - М., 1962. - № 46. - С.227.

Новые статьи на library.by:
РЕЛИГИОВЕДЕНИЕ:
Комментируем публикацию: Венеди і Аси (Міфоісторія Євразії)

© Олег Гуцуляк ()

Искать похожие?

LIBRARY.BY+ЛибмонстрЯндексGoogle
подняться наверх ↑

ПАРТНЁРЫ БИБЛИОТЕКИ рекомендуем!

подняться наверх ↑

ОБРАТНО В РУБРИКУ?

РЕЛИГИОВЕДЕНИЕ НА LIBRARY.BY

Уважаемый читатель! Подписывайтесь на LIBRARY.BY в VKновости, VKтрансляция и Одноклассниках, чтобы быстро узнавать о событиях онлайн библиотеки.