ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ (ЭКОНОМИКА БЕЛАРУСИ)

Подгорный Владимир Васильевич, Library.BY

УДК 351.82 : 330.111.62 ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ Підгірний В.В., к.держ.упр., доцент ДондУУ В статье рассматриваются вопросы, связанные с развитием отношений собственности в Украине. Представлены статистические данные за последние годы, характеризующие особенности трансформации форм собственности. Предложены направления государственного стимулирования развития отношений собственности в Украине. У статті розглядаються питання, пов'язані з розвитком відносин власності в Україні. Представлено статистичні дані за останні роки, що характеризують особливості трансформації форм власності. Запропоновано напрямки державного стимулювання розвитку відносин власності в Україні. Постановка проблеми. Практично вся історія економічних і політичних катаклізмів має у своїй основі трансформацію відносин власності. Новітня економічна історія України не є в цьому сенсі виключенням. Зміна форм власності в Україні відбувалася революційними темпами в умовах, коли держава фактично самоусунулася від управління процесом трансформаційних перетворень форм власності. У результаті чого приватизація перетворилася в механізм збагачення тих, хто стояв у керма керівництва промисловими підприємствами і тих, хто мав необхідні фінансові засоби для їхнього придбання. Політика трансформації відносин власності шляхом різкого тотального обмеження ролі держави в наданні послуг, фінансовій підтримці підприємств за умови нерозвиненості ринкових регулюючих механізмів призвела до різкого обвалу економіки України на початку 90-х років минулого сторіччя і викликала її структурні перекоси, що стримує розвиток України на сучасному етапі. У даній ситуації вдосконалення механізму державного регулювання відносин власності стає не тільки актуальною, але й насущною потребою сьогоднішньої економічної дійсності. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження проблем державного стимулювання розвитку відносин власності знаходяться в центрі уваги вчених-економістів. Внесок у рішення цієї проблеми внесли А.Л. Темницький [1], Л. Івершенко [2], Ю.В. Бицюра [3], В. Басін [4], В. Будкін [5], М. Чечетов [6-8,11], О.Д. Рябченко [9], М. Петраков [10] та ін. Результати дослідження аналітичних даних у науковій літературі свідчать про те, що держава не приділяє належної уваги питанням реформування власності, а саме: 1. Держава в трансформаційний період відмовилося від права власності в першу чергу в найбільш благополучних галузях і секторах економіки, що суперечить установці на відхід держави з тих сфер, де воно не може забезпечити достатньої економічної ефективності. 2. Держава не зуміла організувати успішний менеджмент на тих підприємствах, де за нею залишився контрольний пакет акцій. 3. „Болюча крапка” приватизаційного експерименту в Україні знаходиться в області управління власністю, що перейшла в приватні руки. Разом з цим приватна власність не обтяжена ніякими зобов'язаннями (наприклад, ефективного використання, збереження екологічного балансу, забезпечення соціальних гарантій працівникам і т.н.). Таке положення вказує на необхідність проведення подальших досліджень з метою виявлення ролі держави в справі досягнення розумного і взаємовигідного компромісу між максималізмом власника і соціальних рамок, у яких ця власність може існувати. У зв'язку з цим тематика дійсного дослідження є досить актуальною в умовах становлення і розвитку ринкових відносин в Україні. Формулювання задачі даної роботи. Головною метою даної роботи є вдосконалення механізму державного впливу на розвиток відносин власності. Для досягнення даної мети необхідно вирішити ряд задач: 1. Провести аналіз стану відносин власності в Україні. 2. На підставі отриманих результатів сформувати систему державного регулювання відносин власності. 3. У рамках запропонованої системи сформулювати політику, стратегію в сфері відносин власності, а також визначити функціональний механізм державного управління в цієй сфері. Основні результати досліджень і розробок. Становлення плюралістичної у відношенні форм власності і незалежної економіки України бере свій початок з 1990 р. Саме в той час - 10 жовтня 1990 р., тобто за рік до прийняття Акта про незалежність України, - Верховна Рада УРСР цілком скасувала главу 2 Конституції УРСР, який визначалося, що економічна система республіки базувалася на винятково соціалістичній власності на засоби виробництва. За час, що пройшов з того моменту, відносини власності в Україні перетерпіли істотні зміни. Сьогодні вже є всі підстави говорити про визначену трансформацію відносин власності. Які основні особливості цього процесу? У чому складаються його основні недоліки і достоїнства? Для відповіді на це питання проведемо відповідне дослідження, результати якого і дадуть відповіді на поставлені питання. Головним напрямком трансформації економічної системи України стала заміна імператива суспільної власності домінуванням приватної власності. Політика трансформації відносин власності шляхом різкого тотального обмеження ролі держави в економічному регулюванні, виробництві товарів і наданні послуг, фінансовій підтримці підприємств за умови нерозвиненості ринкових регулюючих механізмів привела до різкого обвалу економіки України на початку 90-х років минулого сторіччя. Проведена в цей період приватизація призвела до корінної перебудови економічної структури країни [5]. Однак досвід приватизації в незалежній Україні однозначно вказує на те, що задача створення приватного власника як домінуючої фігури економіки країни не знайшла свого вирішення. Дрібний і середній бізнес не отримав ні міцної правової ні серйозної економічної основи для цивілізованого конкурентного розвитку; великі виробництва і сегменти економіки (особливо сировинні) у результаті приватизації знизили ефективність своєї діяльності. Вони у своєї більшості стають монополістами на ринках збуту продукції. За 1991-1994 р. відбулися істотні зміни в структурі економіки країни. У значній мірі це було результатом роздержавлення і приватизації майна державних підприємств. Ці інструменти і дотепер залишаються основними для здійснення державної політики трансформації відносин власності в Україні. З 1992 р. по 2006 р. змінена форма власності 107635 об'єкта, з яких 26250 - об'єкти державної форми власності і 81385 - комунальної (табл. 1). Таблиця 1 Показники приватизації в регіонах України Роки Кількість об'єктів, що змінили форму власності Перерахування в загальний фонд держбюджету (тис. грн) обє’кти держвласності, одиниць об’єкти комун. власності, одиниць всього, одиниць 1992-1993 1623 1969 3592 - 1994 2731 5518 8249 - 1995 4099 12114 16213 - 1996 4500 14927 19427 381,2 1997 1873 6607 8480 252,5 1998 1677 3682 5359 145,9 1999 1480 3688 5168 182,3 2000 1550 3597 5147 275,7 2001 1543 4464 6007 377,5 2002 1450 4684 6134 487,5 2003 1396 5128 6524 859,3 2004 1064 5084 6148 1055,5 2005 742 4919 5661 1042,3 2006 522 5004 5526 1314,8 Усього за період 1992-2006 р.р. 26250 81385 107635 6374,5 За період 1996-2006 р. від приватизації державного майна в загальний фонд державного бюджету України перераховано 6374,5 тис. грн. Процеси роздержавлення і приватизації в регіонах України призвели до глибокої ринкової трансформації економічної структури країни, у якій на початок 2009 р. частка державних підприємств і організацій державної форми власності склала тільки близько 0,6% (табл. 2). Таблиця 2 Розподіл кількості об'єктів ЕДРПОУ по формах власності Форми власності Роки 1997 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 Всього, одиниць: 615686 834886 889330 935578 981054 1023396 1070705 1133200 1187020 1228888 державна 14158 9965 9307 8469 8020 7752 7562 7359 7213 6975 комунальна 12373 13713 14558 15129 16066 16460 16688 16755 16636 16336 приватна 111644 192168 206144 217780 229335 237980 248211 258536 270331 278574 колективна 37666 40028 37869 36134 34153 32817 31168 29330 27708 26564 інші 439845 579012 621452 658066 693480 728387 767076 821220 865132 900439 За видами економічної діяльності частка державних підприємств, установ і організацій у різних сферах складає від 0,3% до 15% і тільки в сфері операцій з нерухомим майном, оренди, інжиніринга і надання послуг підприємцям 26,6% (1852 установи). При цьому частка об'єктів приватної форми власності досягає 22,6% (найвищим цей показник є в сфері торгівлі, ремонту автомобілів, товарів народного споживання - 40,0%; операцій з нерухомим майном, оренди, інжиніринга і наданні послуг підприємцям - 12,3%; переробної промисловості - 11,3%; будівництві - 10,3%) (табл. 3). Таблица 3 Розподіл кількості об'єктів ЕДРПОУ за формами власності і видам економічної діяльності станом на 1 січня 2009 р. Види економічної діяльності Вього У тому числі по формах власності державна кому-нальна приватна колек- тивна інши Усього, одиниць: 1228888 6975 16336 278574 26564 900439 у тому числі: 86191 964 482 10206 1660 72879 Сільське господарство, мисливське і лісове господарство 1954 20 19 519 49 1347 Рибне господарство 4817 150 34 802 64 3767 Видобувна промисловість 114232 1025 1325 31350 4032 76500 Переробна промисловість 5585 42 2315 283 43 2902 Виробництво і розподіл електроенергії, газу і води 90048 565 752 28770 3121 56840 Будівництво 307760 469 1952 111338 6741 187260 Торгівля, ремонт автомобілів, товарів народного споживання 22072 134 466 6872 799 13801 Діяльність готелів і ресторанів 39079 280 386 11508 695 26210 Діяльність транспорту і зв'язку 19041 23 36 1455 178 17349 Фінансова діяльність 158000 1852 3820 34172 2832 115324 Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг і надання послуг підприємцям 51485 136 154 177 19 50999 Державне управління 43913 121 128 1663 198 41803 Освіта 30653 163 392 3529 249 26320 Охорона здоров'я і надання соціальної допомоги 161099 216 2684 5998 1261 150940 Зміна форми власності супроводжується введенням нових організаційно-правових форм господарювання в регіонах України. На початок 2009 р. переважали ТОВ і нараховували 404525, приватних підприємств було 278574, фермерських підприємств - 50126, акціонерних товариств - 31100. Протягом 2008 р. було утворено 23320 ТОВ, 8243 часток підприємства і 67 кооперативів, на 1144 зменшилася кількість колективних підприємств. Найбільші зміни у відношенні форми власності перетерпіли підприємства в Києві (збільшилося на 13388 чи 1,1% від загальної кількості по Україні) і Львівської області (збільшилося на 1802 чи 0,15%). Основні зміни кількості підприємств і організацій протягом 2008 р. представлені на рис. 1. Рис. 1 Зміни кількості об'єктів ЕДРПОУ за організаційно-правовими формами господарювання в 2008 р. („+” - збільшення, „-” - зменшення) Актуальною проблемою, що заслуговує особливої уваги збоку держави, є проблема управління об'єктами соціальної сфери, які у процесі перетворення підприємств в ВАТ ввійшли в їхні статутні фонди. Оскільки інфраструктура соціально-культурного забезпечення вимагає постійної витрати коштів на утримування її об'єктів на належному рівні, це істотно збільшує витрати підприємств і відриває оборотні кошти від основного виробництва. Спроби держави вирішити питання за допомогою передачі об'єктів соціальної сфери, які ввійшли в статутні фонди господарчих товариств, у власність органів місцевого самоврядування не завжди призводять до бажаних результатів, оскільки місцеві влади не завжди мають можливість фінансового забезпечення життєдіяльності переданих об'єктів [6]. Приватизація в регіонах України виявилася тим локомотивом трансформаційних перетворень, що перекроїв економічну структуру країни, однак і сьогодні проблеми роздержавлення і приватизації окремих викликають широку дискусію в суспільстві. Підприємства, що мають загальнодержавне значення і можуть ефективно функціонувати лише як об'єкти державної власності, перетворяться в акціонерні, колективні та приватні підприємства. У той же час потенціал ефективності державних підприємств далеко не вичерпаний, а їхня ефективність може бути значно підвищена шляхом диференціації прав власності і господарювання, а також організацією сучасного менеджменту [7]. Не організаційна форма ведення бізнесу є визначальною, а сукупність організаційно-правових механізмів взаємодії суб'єкта господарювання з навколишнім середовищем, що забезпечить його ефективність. Головною помилкою методології трансформації відносин власності, з погляду досягнення соціально-економічного ефекту є ігнорування того факту, яким образом впливає діяльність суб'єкта господарювання на соціально-економічний стан держави. Сьогодні головним принципом, на основі якого здійснюється роздержавлення і приватизація, є наповнення державного бюджету з метою акумулювання коштів для реалізації ринкових перетворень у країні. На жаль, сьогодні приватизація в Україні має фіскальну спрямованість. І хоча це дозволяє державі вирішувати багато соціальних питань (погасити заборгованість по пенсіях, надати допомогу малозабезпеченим, виплатити заробітну плату працівникам бюджетної сфери і т.н.), однак не забезпечує залучення коштів на підприємства. У той же час абсолютно не враховується найважливіший фактор - структурування економіки. Але ж саме структурні перетворення повинні забезпечити те оптимальне співвідношення держави і бізнесу в економіці, що дасть найбільш вагомі результати в справі підвищення добробуту українського суспільства. Проведене дослідження стану відносин власності в Україні дає підстави для певних висновків: 1. Роздержавлення і приватизація, проведені в Україні з початку 90-х років суттєво вплинули на структуру економіки. Можна констатувати, що ринковий уклад з погляду структурного змісту економіки України відбувся. За ці роки була закладена база для проведення подальших структурних перетворень. 2. Різко зменшилася частка державного сектора в економіці. Процеси роздержавлення і приватизації в регіонах України привели до глибокої ринкової трансформації економічної структури країни, у якій на початок 2009 р. частка державних підприємств і організацій державної форми власності склав тільки близько 0,6%. 3. За видами економічної діяльності частка державних підприємств, установ і організацій у різних сферах складає від 0,3% до 15%. При цьому частка об'єктів приватної форми власності досягає 26,6% (1852 установи). 4. Зміна форми власності супроводжується введенням нових організаційно-правових форм господарювання в регіонах України (ТОВ, АТ, фермерські господарства і т.н.). Найбільші зміни у відношенні форми власності перетерпіли підприємства в Києві (збільшилося на 13388 чи 1,1% від загальної кількості по Україні) і Львівської області (збільшилося на 1802 чи 0,15%). 5. На сьогоднішній день до кінця не вирішена проблема управління об'єктами соціальної сфери. Місцеві органи влади, не маючи достатнього обсягу фінансових засобів на їх фінансову підтримку, неохоче йдуть на прийом таких об'єктів від суб'єктів господарювання. Істотним недоліком при проведенні приватизації, що негативно впливає на розвиток економіки, є ігнорування принципу оптимального співвідношення держави і бізнесу в економіці. При цьому на перший план висувається задача наповнення фінансовими засобами від проведення приватизації державного бюджету, що найчастіше використовуються нераціонально (йдуть на „проїдання”, а не на розвиток). Отримавши уявлення про стан відносин власності в Україні, можна переходити до рішення питання про методи державного втручання з метою виправлення виявлених недоліків. В умовах переходу до ринкових відносин в економіці України велике значення грає реформація відносин власності, роздержавлення і поява нових видів власності, що буде сприяти розвитку ринкових відносин, нових видів господарювання в регіонах України. Розвиток відносин власності - це одна з головних задач держави в дійсний період. Рішення цієї складної задачі вимагає відповідної організації процесу розвитку, тобто необхідно його втілення у рамки системи регулювання відносин власності для досягнення поставлених цілей і одержання бажаного інтегрованого результату. І це дуже важливо, оскільки результат у даному випадку - це, насамперед, поліпшення структури регіональних економік, що виявляється в оптимізації співвідношення бізнесу і держави в господарських відносинах [8]. Система регулювання відносин власності являє собою сукупність відповідної політики, стратегії, державного управління, що містять у собі принципи, методи і функції (рис. 2). В основу даної системи покладена політика в сфері відносин власності, що визначає якість функціонування всієї системи. Дана політика базується на принципах законності, контролю, пріоритетності, права бути власником, платності, обліку особливості об'єктів приватизації, залучення інвестицій. Відносини власності повинні існувати і розвиватися на основі діючого законодавства. При цьому держава виконує роль гаранта дотримання виконання всіх законів і забезпечення справедливості в сфері відносин власності. Свої функції держава реалізує в процесі державного регулювання, однієї з головних задач якого є всеосяжний контроль над усіма процесами, що визначають трансформацію власності в Україні. Одним з основних принципів, на основі якого держава реформує відносини власності, є забезпечення пріоритетного права трудових колективів на придбання державного майна своїх підприємств, що є проявом конституційного права кожної людини розпоряджатися власністю з метою самореалізації. Самореалізація людини в умовах ринку припускає його володіння правом бути власником майна. Власність в умовах ринкової економіки - це не гарантія безтурботного існування, а тягар майнової відповідальності за результати комерційного використання своєї власності, це необхідність її постійного ринкового відтворення. Право бути власником можливо при гарантії державою захисту, підтримки і рівноправності усіх видів і форм власності і доходів такого застосування. Право громадянина бути власником стає можливим у результаті проведення приватизації державного майна [9]. Державним органом, що здійснює організацію і управління процесом приватизації, є Фонд державного майна України [10]. Він має всі необхідні законодавчі повноваження щодо процесу приватизації, що реалізуються безпосередньо через сам Фонд, а також через його регіональні відділення і представництва. Через діяльність Фонду держмайна здійснюється державне управління в сфері відносин власності. У даному випадку державне управління виступає як сукупність наступних функцій: 1. Видача нормативних документів з питань приватизації. 2. Продаж державного майна. 3. Залучення вітчизняних і іноземних інвесторів. 4. Складання щорічних звітів про хід проведення приватизації, балансу доходів і витрат Фонду та інформування про хід приватизаційного процесу в країні. Фонд державного майна передає під приватизацію державне майно на платній основі. Платність відчужуваного державного майна - одне з основних умов удосконалення відносин власності [11]. Саме прагнення держави, з одного боку, оптимізувати структуру економіки, з іншого боку - як можна більш вигідно продати державне майно, викликає необхідність використання комплексу методів, сукупність яких утворить стратегію в сфері відносин власності. До таких методів необхідно віднести: 1. Ринкова трансформація виробничих комплексів. Вживання заходів з ринкової трансформації основних виробничих комплексів, забезпеченню всебічної предприватизационной підготовки державних підприємств для підвищення їхньої інвестиційної привабливості з урахуванням задач державної і структурної політики, а також необхідності подальшого залучення на ці підприємства ефективних власників. 2. Зменшення частки держави в АТ. Подальше скорочення кількості закріплених у державній власності пакетів акцій АТ і переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. 3. Підвищення рівня організації приватизаційних процесів в економіці. Забезпечення твердої системи протидії „тіньової” приватизації, законодавчої та організаційної уніфікації процедур відчуження об'єктів державної власності відповідно до законодавства з питань приватизації, незалежно від правових основ для такого відчуження (банкрутства, виконавчого виробництва, податкової застави і т.н.). 4. Введення в законодавство поняття „обтяженої відповідальності”. У законодавчу базу України доцільно ввести поняття „обтяженої відповідальності” для регулювання взаємин приватного власника та суспільства. Підставою застосування норми обтяженості є визнання того, що власність дає приватній особі не тільки права, але і відповідальність, щоб не ущемляти права і свободи інших власників і просто громадян. Наприклад, соціальне обтяження (забезпечення своїх працівників медичною допомогою, житлом, розвинутою соціальною інфраструктурою), економічне обтяження (гарантована і безперебійна виплата гідної заробітної плати, виплати в пенсійні фонди в строго встановлених розмірах, повна матеріальна і кримінальна відповідальність за якість продукції, що випускається підприємством,) і т.н. 5. Введення податку на майно. Незалежно від первісної приватизаційної оцінки повинна бути проведена одноразова інвентаризація майна всіх суб'єктів, що хазяюють, (переоцінка основних виробничих фондів) по фактичній ринковій ціні, тобто за ціною відтворення цих виробничих фондів за винятком накопиченої амортизації. Виходячи з підсумків інвентаризації виробничих фондів і розрахунків граничної (мінімальної) норми ефективності капіталу в реальному секторі економіки держава вводить податок на майно, що ставить границю мінімально припустимої ефективності використання приватизованого майна. Той, хто не в змозі заплатити податок на майно, попадає в розряд неефективних власників і об'єктивно стає банкрутом. Таким чином, механізм банкрутства і зміни власника здобуває міцну економічну базу. Висновки і перспективи подальших досліджень. Використання зазначених методичних інструментів дозволить державі створити основу для формування конкурентного середовища, що припускає облік і всебічний розвиток індивідуальних якостей суб'єктів господарювання, що змагаються. Для цього ще на етапі приватизації необхідно врахувати особливості зміни форми власності деяких об'єктів, зокрема, об'єктів агропромислового комплексу, гірничодобувної промисловості, незавершеного будівництва, невеликих державних підприємств, підприємств зі змішаною формою власності, об'єктів науково-технічної сфери. Перспективними напрямками подальших досліджень у сфері державного стимулювання розвитку відносин власності в Україні є: 1. Розробка системи державного регулювання ринку в Україні. 2. Визначення значення і місця в рамках даної системи ринкової політики, стратегії і державного управління. 3. Визначення ролі і місця системи регулювання ринку в системі державного регулювання економіки. Література 1. Темницкий А.Л. Собственность и стратегии трудового поведения рабочих в условиях реформ / А.Л. Темницкий // СОЦИС. – 2007. - №2. – С. 40-51. 2. Івершенко Л. Теорія власності / Л. Івершенко // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - №5. – С. 3-5. 3. Бицюра Ю.В. Інституційні аспекти власності як фактор сталого економічного зростання / Ю.В. Бицюра // Держава та регіони. Серія „Економіка та підприємництво”. – 2007. - №3. – С. 22-27. 4. Басин В. Собственность, лидеры и экономика / В. Басин // Экономика Украины. – 2007. - №9. – С. 90-93. 5. Будкин В. Постсоциалистическая трансформация собственности / В. Будкин // Экономика Украины. – 2007. - №2. – С. 39-44. 6. Чечетов М., Жадан И. Социально-экономический аспект трансформации отношений собственности в Украине / М. Чечетов, И. Жадан // Экономика Украины. – 2004. - №10. – С. 4-16. 7. Чечетов В. Приватизация в странах мира с устойчивыми рыночными отношениями / В. Чечетов // Экономика Украины. – 2005. - №1. – С. 4-18. 8. Чечетов М., Жадан И. Концептуальные основы управления объектами государственной собственности / М. Чечетов, И. Жадан // Экономика Украины. – 2005. - №3. – С. 20-31. 9. Рябченко О.Д. Зміна форм власності та інвестування економіки України / О.Д. Рябченко // Актуальні проблеми економіки. – 2007. - №6. – С. 21-24. 10. Петраков Н. Отношения собственности: анализ трансформации в переходной экономике / Н. Петраков // Проблемы теории и практики управления. – 2005. - №2. – С. 13-20. 11. Чечетов М. Организационно-правовое обеспечение приватизации в Украине / М. Чечетов // Экономика Украины. – 2005. - №2. – С. 4-15. 12. Офіційний веб-сайт Державного комітету статистики України http://www.ukrstat.gov.ua/ 13. О.Г. Осауленко Україна у цифрах у 2007 році (Статистичний збірник) / Осауленко О.Г. – Київ.: Видавництво „Консультант”. – 260 с.

ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

NEW ЭКОНОМИКА БЕЛАРУСИ

Меню для авторов

Добавить статью

Редактировать работы

Зарегистрироваться

Полезные ссылки

Искать похожие?

Скачать мультимедию?

ССЫЛКИ ДЛЯ СПИСКА ЛИТЕРАТУРЫ

По стандарту ВАК Республики Беларусь

По ГОСТу Российской Федерации

URL для сайта, блога (постоянный обратный адрес данной страницы)

Найденный поисковым роботом оригинал

ПАРТНЁРЫ БИБЛИОТЕКИ рекомендуем!

ОБРАТНО В РУБРИКУ?

ЭКОНОМИКА БЕЛАРУСИ НА LIBRARY.BY

Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Вс
01	02	03	04	05	06	07
08	09	10	11	12	13	14
15	16	17	18	19	20	21
22	23	24	25	26	27	28
29	30