Поняття, сутність та зміст контролю оперативної обстановки силами підрозділів Департаменту внутрішньої безпеки МВС України (ТЕОРИЯ ПРАВА)

Сафронов С.О., Library.BY

УДК 343.851
С. О. Сафронов,
кандидат юридичних наук, доцент,
професор кафедри ОРД
Харківського національного
університету внутрішніх справ

Поняття, сутність та зміст контролю оперативної обстановки силами підрозділів Департаменту внутрішньої безпеки МВС України

У статті, з відповідною аргументацією авторських умовиводів, викладається сутність поняття «контроль оперативної обстановки підрозділами внутрішньої безпеки МВС України» та формулюється дефініція цього поняття.

* * *
В статье, с соответствующей аргументацией авторских умозаключений, излагается суть понятия «контроль оперативной обстановки подразделениями внутренней безопасности МВД Украины» и формулируется дефиниция этого понятия.
* * *
The paper describes the arguments and personal views on the concept of control over the operational situation inside the police units in Ukraine and formulate a definition of that term.

Питання щодо контролю оперативної обстановки підрозділами внутрішньої безпеки МВС України займає немаловажне значення в аспекті організації ефективної діяльності цієї служби. У вітчизняній спільноті юристів майже на рівні традицій склалася думка, що термін «контроль» слід розглядати як адміністративно-управлінський від діяльності, який властивий для керівництва і є його привілеєм. Теоретики і практики оперативно-розшукової діяльності (далі за текстом ОРД) переважно вважають, що управлінські аспекти організації роботи ОВС здійснюються на основі контроля оперативної обстановки.
Але, слід зазначити, що оперативна обстановка є певною абстракцією, яка обумовлена суб’єктивними чинниками сприйняття людиною оточуючої дійсності. У зв’язку з цим оперативна обстановка у контексті з терміном «контроль» не завжди викликає цілісне та усвідомлене розуміння «контролю оперативної обстановки». Якщо в теорії це не є наслідком правопорушень, то на практиці навпаки. Невірно розуміючи обсяг та зміст поняття «контроль оперативної обстановки» працівники оперативних підрозділів інколи намагаються досягти суто управлінського рівня – отримати владу, прагнучи впливати на оперативну обстановку всіма формами поведінки, зокрема і девіантними, і не правовими способами. Саме ця актуальна обставина сучасності викликала потребу утворити поняття «контроль оперативної обстановки підрозділами внутрішньої безпеки МВС України», взявши за мету сформувати правильне, адекватне до законодавства уявлення і розуміння всього сенсу контроля.
В теорії ОРД не було окремого дослідження стосовно інтерпретації поняття «контроль оперативної обстановки підрозділами внутрішньої безпеки МВС України». Чимало досліджень присвячувалось тлумаченню понять «оперативна обстановка», «аналіз оперативної обстановки», «оцінка оперативної обстановки». До речі, всі ці розробки стосувались оперативних підрозділів ОВС, а не окремої служби внутрішньої безпеки МВС України. Очевидним є те, що оперативна обстановка для підрозділів Департаменту внутрішньої безпеки МВС України (далі по тексту ДВБ) складається не з тих елементів, які традиційно пропонуються вченими у якості "інгредієнтів" оперативної обстановки для територіальних ОВС. Підрозділи ДВБ працюють за об’єктовим принципом, мають свій специфічний предмет оперативного обслуговування і звісно, відповідно до їхньої специфіки повинно формулюватися поняття «контроль оперативної обстановки». З цієї точки зору, на думку автора, стаття є актуальною, оскільки в ній вперше пропонується дефініція «контроль оперативної обстановки» за ознакою чітко визначеного суб’єкта цього контролю – підрозділи внутрішньої безпеки (далі ВБ) МВС України.
Методологічною основою цієї статті стали роботи тих авторів, які досліджували питання організації діяльності внутрішньої безпеки МВС України, зокрема праці Р. Я. Лунга, М. В. Грищенко, О. В. Мельковського, О. Ю. Секереш, С. І. Пічкуренко, М. А. Погорецького, І. Р. Шинкаренко тощо. Окрім цього, в ході дослідження використовувались літературні джерела у галузі лінгвістики, логіки, історії та філософії; проведено аналіз чинних нормативно-правових актів, які регулюють діяльність ДВБ та інформаційних сайтів мережі Інтернет. Завдяки застосуванню загальнонаукових методів дослідження автор прийшов до певних висновків, які викладаються нижче.
Слово «контроль» має іноземне походження, етимологічне значення якого походить від французького controle, що означає «подвійний список» і тлумачиться як перевірка, спостереження для встановлення відповідності чого-небудь певним вимогам; можливість розпоряджатися чим-небудь, регулювати щось [1, с. 379]. Термін «контролювати» (від французького controler) означає перевіряти, здійснювати контроль [1, с. 379].
В сучасному словнику іноземних слів слово контроль тлумачиться як:
1) перевірка;
2) спостереження з метою перевірки [2, с. 306].
Аналогічно розглядається поняття цього слова у «Великому тлумачному словнику сучасної української мови», в якому під словом «контроль» розуміється «перевірка; облік діяльності кого, чого-небудь; нагляд за кимось, чимось» [3, с. 451].
У словнику С. І. Ожегова «контроль» тлумачиться як «перевірка, або як постійне спостереження з метою перевірки або нагляду» [4, с. 293]. Дещо по іншому розглянув смисл слова «контроль» В. І. Даль, заклавши у його зміст окрему ознаку – «облік»; «повірка рахунків, звітності» [5, с. 153].
В словнику російської мови Академії наук СРСР під «контролем» розуміється «спостереження з метою перевірки; перевірка» [6, с. 94].
В сучасному словнику української мови нажаль, а може й з далекоглядною мудрістю, у якості синонімів слова «контроль» пропонується розглядати лише слова іншомовного походження – «ревізія, ревізування; інспекція, інспектування» [7, с. 697].
Ревізія (лат. revisio – перегляд) – 1) перевірка господарсько-фінансової діяльності; 2) перегляд договору; 3) перегляд теорії або вчення; 4) перепис населення і, відповідно «ревізування» розглядається як процес діяльності щодо перевірки або перегляду чого-небудь [2, с. 515].
Інспекція (лат. inspectio – огляд) – 1) система нагляду і контроля за правильністю певних дій; 2) органи нагляду [2, с. 238].
Таким чином, виходячи з етимологічних тлумачень та синонімічних розумінь слово «контроль» переважно має такі смислові ознаки: «перевірка», «спостереження», «нагляд», «облік».
Досліджуючи питання щодо поняття «контролю за оперативною обстановкою» слід пам’ятати, що поняття є одною з форм абстрактного мислення, яке лише «…опосередковано і узагальнено відображає дійсність. Абстрактне мислення дозволяє нам з одних знань отримати інші, пізнаючи світ в узагальнених формах» [8, с. 13]. Всяке поняття містить у собі лише суттєві та узагальнені ознаки предмету [8, с. 28]. Однак, пізнавальні процеси людини здійснюються не тільки у формі абстрактного мислення, а і у формі чуттєвого пізнання, у якому уява, як одна з форм чуттєвого пізнання, є образом предмета суджень [8, с. 11]. Тому, в будь-якому понятті слово (ім’я предмета) і образ (уявлення) повинні співпадати, а інакше буде нерозуміння. Це обумовлює необхідність подальшого з’ясування інтерпретаційної характеристики поняття «контроль оперативної обстановки», з формуванням не лише дефініції, а й образу, вірніше – уяви щодо контролюючої діяльності підрозділів внутрішньої безпеки МВС України.
Будь-яке поняття має зміст та обсяг . Змістом поняття «контроль» є три суттєві ознаки – «перевірка», «спостереження» та «облік». Тобто будь-яка діяльність щодо процесу контроля повинна передбачати перш за все перевірку правильності виконання, існування, реалізації чого-небудь, стеження за станом певного явища, факту або ситуації з відповідним обліком інформації для її подальшого використання в аспекті функціональних повноважень. Обсяг поняття «контроль» можливо розглядати як складовий процес діяльності, котра спрямована на виконання інституційних завдань та обов’язків суб’єктів контролю, із забезпеченням мети контролю.
На перший погляд, міркування щодо змісту та обсягу поняття «контроль» здаються чітко визначеними і переконливими. Однак, терміни «нагляд» і «моніторинг», які доволі часто вживаються в контексті поняття «контроль оперативної обстановки» або «контроль злочинності» викликають сумніви щодо правильності зроблених суджень.
Слово «нагляд» використовується як класифікаційній елемент при визначенні поняття «контроль», що підтверджується тлумачними словниками сучасної української мови, зокрема і словниками слів іншомовного походження. Крім цього, у сучасних розуміннях та судженнях щодо «оперативної обстановки» все частіше використовується поняття «моніторинг». У зв’язку з цим виникає питання, а чи не є поняття «нагляд» та «моніторинг» тотожними? Чи не є ці слова синонімами? З’ясуємо це нижче.
Слово «нагляд» тлумачиться як спостерігання за кимось або чимось, за виконанням яких-небудь правил з метою охорони, для контроля [4, с. 377; 6, с. 344].
«Моніторинг» є словом латинського походження і у перекладі «monitor» має три значення: 1) нагадуючи, застерігаючий, застережливий; 2) радник, консультант; 3) наглядач, доглядач [2, с. 392; 14, с. 431]. З англійської мови «monitor» перекладається як контролювати, перевіряти, наставляти.
Висновок: слова «нагляд», «моніторинг», «контроль» є синонімами. Все з’ясовано, "розумовий пошук" можливо припинити? Ні! Справа в тому, що слово набуває тематичну і семантичну значимість лише в кореляційній залежності з контекстом. Зазначені вище слова можливо і є синонімами, але у загальномовному розумінні.
Слід враховувати, що слова можуть мати як певні об’єднання (синоніми) так і протиставлення (антоніми). У таких угрупованнях є структурно-лінгвістичні опозиції. Наприклад, слово «їхати», «бігти», «плисти», «летіти» об’єднані одною загальною ознакою – «пересування» і, одночасно протиставлені один одному іншою ознакою – «спосіб пересування». Саме ці ознаки дають нам уяву і розуміння значення кожного слова [9, с. 26]. У нашому випадку відбувається теж саме. Слова «нагляд», «моніторинг», «контроль» об’єднані одною ознакою – «спостерігання». Одночасно вони диференціюються деякими ознаками, наприклад: «методом спостерігання», «метою спостерігання», «формами спостерігання», «суб’єктами спостерігання» тощо. Таких ознак може бути закладено багато, все залежить від сенсу спостерігання, як виду діяльності.
Понятійна категорія значення слова має потрійний зв’язок:
ОЗНАЧАЮЧЕ – ДЕНОТАТ та РЕФЕРЕНТ – ОЗНАЧУВАНЕ.
Означаюче – зовнішній елемент звуків та графічних знаків, тобто це безпосередньо мова, письмо.
Денотат – обсяг поняття.
Референт – об’єкт, який мається на увазі в конкретній мовно-тематичній ситуації.
Означуване – відображення предмета (явища) у свідомості людини, обумовлене поняттям, уявою [10, с. 33].
Зазначені вище лінгвістичні структури є компонентами смислу слова. Смисл слова – певне відображення дійсності у свідомості, які виникають завдяки інтелектуальним та психологічним процесам, які відбуваються у зв’язку з комунікативним сприйманням слова. Наслідком такого сприйняття є інформаційна відповідність між язиковим виразом (ім’ям предмету) та його значенням. Безумовно, для процесу сприйняття властивий суб’єктивізм, обумовлений мотиваціями та інтелектуальним потенціалом. Цей факт пояснює наявність існуючого в юриспруденції різноманіття теоретичних дефініцій і авторських інтерпретацій стосовно термінів «контроль», «нагляд», «моніторинг». Одночасно він виправдовує суперечки, які мають місце в науковій спільноті з приводу розуміння цих понять. Шкода, що у правовиконавчій практиці такий плюралізм поглядів призводить до неоднозначного застосування правових приписів, що безумовно, потребує легітимної та авторитетної уніфікації понятійного апарату. Назріла необхідність створити галузевий тезаурус ОРД у нормативній формі, оскільки порушення пропорційності визначень, тавтологія у дефініціях на практиці призводять до неоднозначного розуміння та застосування норм права, що є фактором, який визначає правосвідомість, стан режиму законності.
Смисл слова має різні зони логічної стійкості. Значення слова є тільки одним з елементів смислу, яке набуває слово в тематичному контексті промови. У різному контексті слово легко змінює смисл [10, с. 42]. Правильно було зазначено В. А. Звегінцевим: «Слова слід розуміти не тільки умом, а й серцем, інтуїтивно визначаючи їх магічний смисл» [11, с. 28]. На смислі слова акцентував свою увагу гуру сучасної індуіської філософії Ошо, який звертаючись до своїх учнів казав: «Не слухай мої слова, слухай мене» [12, с. 68]. Отже є сенс спробувати з’ясувати смисл слова «контроль» на інтуїтивно-раціональному рівні, в контексті з тематикою поняття «оперативна обстановка», у співвідношенні з іншими схожими визначеннями. Але, спочатку з’ясуємо логічні відносини між порівняльними та досить сумісними з «контролем» поняттями.
Аналізуючи поняття «контроль» та «нагляд» можливо виявити як ознаки схожості, так і ознаки відмінності. Безумовно, увагу слід спрямовувати лише на значеннєвих ознаках та в контексті з поняттям «оперативна обстановка», у співвідношенні з цільовим призначенням та компетенцією підрозділів ДВБ МВС України. Оскільки ознаки схожості є вкрай вираженими їх можливо пропустити, зосереджуючись на ознаках несхожості, які мають імпліцитний характер.
По-перше, у юридичному розумінні чітко визначено коло суб’єктів нагляду за ОРД. Так, у ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» зазначено, що нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності здійснюється прокурорами. Проте, у ч. 2 ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» вказано, що контроль за оперативно-розшуковою діяльністю здійснюється МВС України. Таким чином можливо прийти до висновку – різниця між словом «нагляд» та «контроль» убачається в несхожості суб’єктів, яким держава делегувала певні повноваження. Загальновідомо, що оперативна обстановка не є предметом прокурорського нагляду, а відповідно термін «нагляд» у контексті з поняттям «оперативна обстановка» є недоречним і майже алогічним.
Підрозділи ДВБ – одна із структурних одиниць МВС України, яка в цілому є складовою системи ОВС України і, до речі, підрозділи ДВБ є суб’єктами ОРД (див. абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»). Отже термін «контроль», по відношенню до поняття «оперативна обстановка» є більш прийнятним і більш властивим для внутрішньої структури МВС, у якій вживають поняття «оперативна обстановка» і в теорії і в повсякденній практиці. У нашому випадку слід враховувати й те, що підрозділи ДВБ за своїм функціональним призначенням здійснюють «оперативне обслуговування» всіх органів та підрозділів внутрішніх справ (див. п. 3.9 Положення про підрозділи внутрішньої безпеки МВС України [13, с. 4]). Фактичне ж виконання оперативного обслуговування припускає знання оперативної обстановки, і передбачає оперування розумінням «оперативна обстановка» на високому ієрархічному рівні, з позиції контролюючого суб’єкта, діяльність якого одночасно перебуває під наглядом прокуратури.
По-друге, при визначенні різниці між «контролем» та «наглядом» не слід орієнтуватися лише на словникових тлумаченнях попередників, які при перекладі не завжди враховували етимологічні та семантичні особливості слів української мови та мови оригіналу. Ось наприклад, чому при тлумаченні слова «контроль» перекладачами не приймається до увагу латинське слово «contra», яке означає – навпаки, на протилежній стороні, на зворотньому боці, з іншого боку; протидіяти; проти [14, с. 146]. Хіба можливо виключити, що термін «контроль» походить від латині? Невже ж «contra» не відображає справжнього смислу та сутності контролюючої діяльності, яка спрямована проти свавілля, є силою, котра протидіє беззаконню, діє навпаки зловмисникам, перебуває на протилежному боці злочинності? Дивує й інше! Чому при тлумаченні слова «нагляд» у якості предикатів не використали українські слова – пильність, обачність, невсипущість, стеження? Адже ці слова на слуху відображають смисловий вектор «нагляду».
Думається, що гніздові та кореневі особливості слів «контроль» та «моніторинг» при перекладі на українську мову не були аутентичні їх іноземній самобутності. Звідси у різних словниках та наукових текстах з’явилися деякі непорозуміння, а іноді тавтологія у вигляді: «контроль – нагляд з метою …», «нагляд – здійснення контролю», «моніторити – контролювати», «моніторинг – постійний нагляд» і т.д. Слова «контроль» та «моніторинг» є іншомовними "зайдами", вони далекі від мов слов’янської спільності, від нашої національно-культурної та мовної наступності поколінь. У зв’язку з цим, при їхньому вживанні та трактуванні ми можемо допускати смислові умовності, оскільки іншомовні слова не мають кореляційного зв’язку з національним лексиконом, з психолінгвістичною матрицею рідної мови.
Ймовірно, що саме цим принципом керувалися основоположники радянського адміністративного права, які вперше запропонували розрізняти терміни «контроль» і «нагляд» за ознакою владно-управлінських функцій, тобто за можливістю адміністративного втручання в пряму діяльність об’єкта управління. Сутність їх пропозицій, які пізніше стали парадигмою у теорії вітчизняного права, полягає в тому, що суб’єкт нагляду не має права своїми безпосередніми діями та рішеннями впливати на фактичну діяльність об’єкта перевірки, він не має права змінювати його правовий статус, накладати стягнення, призначати покарання, припиняти трудові відносини, давати розпорядження виробничого, управлінського, фінансового, господарського і кадрового характеру. Суб’єкт контролю навпаки, наділяється таким правом, має владні повноваження і може втручатися в діяльність підконтрольного, оскільки перевірка здійснюється усередині відомства або у сфері таких суспільних відносин, які мають особливе соціальне значення і в перспективі, при необхідності змінити ситуацію, передбачають можливість негайного втручання контролюючої особи.
Таким чином, різницю між термінами «нагляд» та «контроль» можливо розглядати через призму двох правових ознак: 1) суб’єкт контролю може втручатися у безпосередню діяльність особи, яку перевіряє; 2) при нагляді втручання в предметну діяльність піднаглядного є неможливим, суб’єкти нагляду чинять вплив на правопорушників опосередковано, через акти ініціативного реагування, апелюючи до іншого уповноваженого суб’єкта.
Правда, є деякі сумніві з приводу першості саме радянських вчених у визначенні вказаних вище ознак диференціації. Справа в тому, що витоки адміністративного права беруть свій початок з камералістики, яка сформувалась у ХVI столітті в Німеччині та деяких країнах Європи. Зрозуміло, що Петро I, будучі "прибічником євроінтеграції" та вихованцем німецької слободи запозичив багато концептуальних засад управлінської науки. Яскравим тому прикладом є утворена ним у 1722 році прокуратура, посадові особи якої не мали права владного втручання, вони повинні були тільки рапортувати цареві про непослух чиновників, бути «оком государевим» [15]. Ось коли на Русі були закладені головні ознаки «нагляду».
Не так категорично може бути вирішено питання щодо відмінностей «нагляду» та «моніторингу». Схожість цих понять обумовлена понятійним навантаженням властивого для них обох слова – «спостереження», що вимагає більш ретельного підходу в знаходженні посилок (суджень), які необхідні для побудови умовиводів про нетотожність «моніторингу» та «нагляду». Безумовно, можливо було б скористатися засобами математичної логіки, які є більш ефективними для виведення певних висновків з логічних посилок. Але, побудувати умовивід можливо при наявності істинних суджень. «Істина – адекватне відображення в свідомості будь-яких явищ і процесів. Істинність знання це відповідність його дійсності. Як відрізнити істину від помилки? Критерієм істини є практика» [8, с. 12].
В юридичній практиці України термін «нагляд» використовується у розумінні характеристики одної із форм виконання правоохоронної функції держави, спрямованої на забезпечення режиму законності.
Поняття «спостереження» здебільшого використовується у практиці правоохоронних органів. Воно знається і як негласна слідча дія (див. ст. 269 КПК України) і як метод ОРД (наприклад, візуальне спостереження), тобто є засобом фіксації доказів або здобуття інформації. По відношенню до понять «нагляд», «контроль», «моніторинг» слово «спостереження» є супідрядним поняттям, яке слід тлумачити як окремий спосіб цілеспрямованого сприйняття певного об’єкта, що обумовлено завданням та метою діяльності. Безумовно, у смисловому обсязі воно може бути підлеглим поняттям, оскільки і «нагляд», і «контроль», і «моніторинг» є абстрактними формами мислення, це не конкретні предмети, а тому їх розуміння відноситься до категорії сенсу…
На Україні слово «моніторинг» в оперативно-розшуковій діяльності стало вживатися на початку 90-х років минулого століття. До цього часу термін широко використовувався в екології, технічній діагностиці, соціології, метеорології, сейсмології, лімнології, ґрунтознавстві тощо.
В сучасному словнику іншомовних слів «моніторинг» тлумачиться як: 1) постійне спостереження за яким-небудь процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату або первісним припущенням; 2) спостереження, оцінка і прогноз стану навколишнього середовища у зв’язку з господарською діяльністю [2, с. 392]. Проте, аналіз фахової літератури та інформаційних сайтів з вказаних вище галузей знань дозволяє прийти до висновку, що прикладна сутність моніторингу та його інструментарій дещо ширше за обсягом та змістом аніж лінгвістичне розуміння.
По суті, моніторинг – процес спостереження (або зняття вимірювальних параметрів), збору, реєстрації, систематизації, зберігання, оцінки та аналізу певного масиву ключових ознак об’єкта на певний період часу, який здійснюється для отримання знань про стан, чи поведінку, або параметри спостережуваного об’єкта.
У жодній дефініції, в галузі практичних сфер знань, у зміст поняття «моніторинг» не закладається ознака втручання в перебіг подій або ознака впливу на розвиток причинно-наслідкових явищ. Моніторинг проводиться для того, щоб прийти до висновку, зробити певне судження або умовивід про потребу здійснення таких втручань, або навпаки. Через це моніторинг слід розуміти як метод, або як засіб іншої, більш концептуальної та об’ємної діяльності. Таким чином, по відношенню до понять «нагляд» та «контроль» моніторинг є лише методом контролюючої або наглядової діяльності. Семантичний "український еквівалент" моніторингу – «відстеження», тобто знайти по сліду; знайти за ознакою на стежці, доглядати за ким-чим; здійснювати нагляд за ким-, чим-небудь, виявляючи, з’ясовуючи щось, викриваючи когось з метою упіймати [3, с. 206, 534; 16].
На підставі вище викладеного можливо зробити висновок, що поняття «контроль», «нагляд», «спостереження» та «моніторинг» є загальними, конкретними, безвідносними, збиральними, порівнянними і сумісними поняттями. Відмінними ознаками «контролю» в контексті з оперативною обстановкою є:
1) наявність семантичних предикатів – «перевірка», «спостереження», «облік»;
2) можливість втручатися у діяльність підконтрольної особи;
3) інструментарій контролю:
а) моніторинг службової обстановки в ОВС;
б) здобуття, аналіз та облік певної інформації;
в) спостереження за певними суб’єктами, ситуаціями, явищами;
г) оцінка оперативної обстановки;
д) виявлення ризиків у системі корпоративної та індивідуальної безпеки;
4) юридичні обумовленості:
а) поєднання правового статусу підрозділів ВБ МВС України з відомчими повноваженнями. Тобто контроль оперативної обстановки повинен здійснюватися у межах правового статусу підрозділів ВБ, який визначений Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» (статтею 5 Закону підрозділи ВБ прилічені до суб’єктів ОРД) та у колі відомчих повноважень в системі ОВС, визначених наказом МВС України № 310 від 08. 06. 2011 р. [13];
б) контроль оперативної обстановки, знаходиться поза межами прав та обов’язків підрозділів ВБ. У правовідносинах це неімперативний вид діяльності, оскільки його проведення не передбачено законодавством. Контроль оперативної обстановки – категорія оперативно-розшукової тактики, а здійснення такого контролю є допустимим на підставі п. 3.16 «Положення про підрозділи внутрішньої безпеки МВС України» [13];
в) усі способи втручання суб’єктів контролю в безпосередню діяльність підконтрольних об’єктів та фігурантів повинні бути передбачені законом. Цей юридичний постулат ґрунтується на положеннях ст. 6 та ст. 19 Конституції України де вказано, що «…органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України»;
5) контроль оперативної обстановки є відокремленим видом діяльності підрозділів ВБ, яка має профілактично-превентивну спрямованість.
Неможливо з’ясувати поняття «контролю оперативної обстановки» уникаючи питання щодо розуміння «оперативної обстановки». Для підрозділів ВБ оперативна обстановка є специфічною дійсністю двох складових систем – внутрішньої (відомчої) та зовнішньої. Внутрішня (відомча) система, це сукупність всіх підрозділів та служб ОВС, оперативне обслуговування яких здійснюють підрозділи ДВБ МВС України. Зовнішня система, це система умов, обставин та явищ в яких здійснюється компетентна діяльність працівників ОВС. За безпеку виконання такої діяльності відповідають підрозділи ДВБ.
Зважаючи подвійність системи об’єкта та предмету оперативного обслуговування, яке здійснює ДВБ, існує відповідна двоїстість оперативної обстановки. Перший вид оперативної обстановки обумовлюється необхідністю забезпечення режиму законності в підрозділах ОВС, тобто у відомчій системі, а другий, обумовлений обов’язком створення безпечного режиму служби в ОВС. Безумовно, що така двоєдність потребує окремого, прийнятного тільки для підрозділів ДВБ поняття оперативної обстановки, яку доцільно висвітлити через призму нормативних функцій та завдань цієї служби.
Для підрозділів ДВБ оперативна обстановка – це комплекс обставин, які обумовлюють ступінь спроможності працівників внутрішньої безпеки забезпечити в підрозділах ОВС стан режиму законності та безпечність умов виконання співробітниками ОВС правоохоронних функцій.
Епістемологічний процес потребує певної цілісності та логічної завершеності отриманих знань, у зв’язку з чим, неможливо поставити крапку на з’ясуванні смислу поняття «контроль оперативної обстановки». Таку завершеність може дати дефініція. «За допомогою дефініції понять ми в явній формі вказуємо на сутність розкритих в понятті предметів, встановлюємо зміст поняття і тим самим відрізняємо коло визначених предметів від інших» [8, с. 36]. Отже сформулюємо дефініцію «контроль оперативної обстановки підрозділами ДВБ», не в якому разі не претендуючи на її незаперечність або універсальність, визнаючи її умовність.
Контроль оперативної обстановки підрозділами внутрішньої безпеки МВС України – це заснований на правових нормах чинного законодавства організаційно-тактичний вид структурного управління в системі ОВС, який здійснюється шляхом збору інформації про стан режиму законності та виконавчої дисципліни в підрозділах ОВС, а також про ступінь безпечності умов виконання працівниками ОВС своїх службових та посадових функцій з одночасним вжиттям заходів правового реагування на виявлені факти правопорушень та імовірні ризики відомчо-корпоративної деструкції.
Сутність контролю оперативної обстановки підрозділами внутрішньої безпеки полягає у створенні умов для механізму керованості усією структурою ОВС України, забезпечення стійкості відомчої системи соціальних відносин, збереження її стабільності і водночас готовності до позитивних змін. Контроль оперативної обстановки – це насамперед обізнаність про ступінь відповідності між стандартами правової поведінки, які встановлені соціальною владою, і реальними фактами їх виконання, тобто знання про співвідношення категорій «де-юре» з «де-факто» в системі ОВС, у кожному її підрозділі, стосовно кожної особи, яка служить або працює в ОВС України.
У кінцевому результаті контроль оперативної обстановки не повинен допускати такого збігу обставин за яких може бути порушено баланс міри управлінського впливу. Тобто "запас стійкості" управління в системі ОВС повинен бути збережений. Стратегічна мета контролю оперативної обстановки – забезпечення умов передбачуваності поведінки об’єктів управління, тобто всіх підлеглих міністра внутрішніх справ.
Контроль оперативної обстановки вирішує комплексне завдання щодо досягнення та підтримання стабільності відомчої системи, "елементом" якої є кожний співробітник і неатестований працівник органу внутрішніх справ. Ця стабільність забезпечується шляхом регуляції поведінки підконтрольних та приведенням її у відповідність до норм чинного законодавства, а також шляхом усунення факторів, які можуть негативно впливати на процеси самоконтролю співробітників ОВС в межах ймовірних ситуацій зовнішнього впливу.
Зміст контролю оперативної обстановки визначається сукупністю прав, обов’язків, завдань та функцій підрозділів внутрішньої безпеки. Тобто усі способи дій, які є легітимними, не аморальними і адекватними оперативній обстановці та тактичній ситуації є складовими елементами змісту оперативного контролю.
Перспективність подальших наукових досліджень з питань контролю оперативної обстановки підрозділами ДВБ МВС України обумовлена суто прикладними задачами. Слід розробити нові способи та засоби внутрівідомчого контролю в системі ОВС України, враховуючі рівень корумпованості працівників ОВС, їх професійну обізнаність у способах збору доказів та механізмах слідоутворення. Тенденції до внутрішньої "клановості" в ОВС та "співдружності" співробітників міліції з працівниками прокуратури та суддями потребує розробки нових методологічних засад роботи підрозділів внутрішньої безпеки МВС України.

Список використаної літератури:

1. Сучасний словник іншомовних слів / Укладачі: О. І. Скопненко, Т. В. Цимбалюк. – К. : Довіра, 2006. – 789 с.
2. Современный словарь иностранных слов. – 2-е изд., стер. – М. : Рус. яз., 1999. – 742 с.
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с.
4. Ожегов С. И. Словарь русского языка / Под ред. Н. Ю. Шведовой. – 23-е изд., М. : Рус. яз., 1991 – 917 с.
5. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка: Т. 2 : И – О. – М. : Рус. яз., 1989. – 779 с.
6. Словарь русского языка: В 4-х т. : Т. 2 : К – О. / АН СССР, Ин-т рус. яз.; Под ред. А. П. Евгеньевой. – 3-е изд., стер. – М. : Русский язык, 1986. – 736 с.
7. Словник синонімів української мови: В 2 т. / А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк, С. І. Головащук та ін. – К. : Наук. думка, 2006. Т. 1 – 1040 с.
8. Гетманова А. Д. Учебник по логике / А. Д. Гетманова. – М. : ЧеРо, 1996. – 304 с.
9. Виноградов В. В. Русский язык. Грамматическое учение о слове / В. В. Виноградов. – М. : Высш. шк., 1972. – 616 с.
10. Покровский М. М. Избранные работы по языкознанию / М. М. Покровский. – М., 1959 – 142 с.
11. Звегинцев В. А. Семасиология / В. А. Звегинцев. – М. : Отдел литературы и языка АН СССР, 1948. – 116 с.
12. Ошо Раджниш. Пустая лодка / Бхагван Шри Раджниш. – СПб. : Общество Ведической культуры, 1995. – 196 с.
13. Наказ МВС України від 08.06.2011 р. № 310 «Про затвердження нормативно-правових актів з питань діяльності підрозділів внутрішньої безпеки МВС України» [Текст] / Міністерство внутрішніх справ України. – К., 2011. – 15 с.
14. Малинин А. М. Латинско-русский словарь / А. М. Малинин. – М. : Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1961. – 764 с.
15. История прокуратуры [Електронний ресурс] / Генеральная прокуратура Российской Федерации. – Режим доступу: http://genproc.gov.ru/history/, вільний. – Заголов. з екрану. – рос. мова.
16. Український лінгвістичний портал: Словники України on-line [Електронний ресурс] / Український мовно-інформаційний фонд НАН України. – Режим доступу: http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/, вільний. – Заголов. з екрану. – укр. мова.

© Сергій Олегович Сафронов, 2013
© Харківській національний університет внутрішніх справ, 2013

[